Морська ігуана (Amblyrhynchus cristatus) - ігуана, яка мешкає виключно на Галапагоських островах. Має унікальну серед сучасних ящірок здатність тривалий час знаходитись в морі. Морська ігуана зустрічається на всіх островах архіпелагу, переважно на скелястих берегах, солоних болотах та мангрових заростях. Морські ігуани харчуються водоростями, обгризаючи їх з каміння. Кров під час плавання для економії кисню надходить тільки до життєво важливих органів. На березі ящірка гріється на сонці, утримуючись на каменях за допомогою сильних кігтів. Чорне забарвлення допомагає зігрітися. Надлишок солі, який надходить з їжею, виводиться за допомогою спеціальних залоз через ніздрі. 
Чорнобривий альбатрос (Thalassarche melanophris) - великий морський птах родини альбатросових (Diomedeidae). На сушу цей птах прилітає тільки в період гніздування. Статево незрілі чорнобриві альбатроси проводять у відкритому морі від чотирьох до семи років. Та й нічого їм на суші робити - ноги у них дуже слабкі. Пересуваючись по землі, альбатроси допомагають собі крилами. Ще одна причина, по якій ці птахи не люблять приземлятись - потім досить складно злетіти. З місця птах злетіти не може, тому що його маса цього не дозволяє, тому для того щоб злетіти чорнобривий альбатрос користується, так би мовити, «злітною смугою». Птах розбігається і його підіймає потік повітря. Але потрібно зловити зустрічний повітряний потік певної сили, інакше нічого не вийде. А ще у альбатроса слабо розвинені літальні м'язи. Так що політ цієї красивої птиці також залежить від вітру. Чорнобровий альбатрос зазвичай ширяє над водою на висоті 15-20 метрів. На цій висоті альбатроси найбільш ефективно використовують повітряні течії і видивляють здобич. Альбатрос харчується восьминогами, кальмарами, ракоподібними і багатьма видами риб. Альбатроси з'являються над водою перед бурею, так як бурхливі хвилі викидають на поверхню багато їжі. Вся колонія, за раз, може добути тисячі тон риби, молюсків і ракоподібних. П'ють вони морську воду, виділяючи через ніздрі надлишки солі. Цей вид занесено до Червоної книги МСОП (категорія EN - знаходиться під загрозою), проте залишається одним з найпоширеніших альбатросів.
 Синьонога олуша (Sula nebouxii) - також великий морський птах, але вже родини олушевих (Sulidae). До того ж, найчисленніший з острівних птахів на Галапагоссах. Димчасто-сірі синьоногі олуші ходять неначе в яскраво-блакитних чобітках. На відміну від інших олуш, які гніздяться великими колоніями, синьоногі олуші тримаються поодинці. Предки синьоногих олуш будували гнізда, але сучасні птахи відкладають яйця прямо на землю. Тепер їх гнізда - круглі витоптані майданчики, оточені декількома прутиками. Тут вони танцюють під час залицяння, а потім виводять пухнастих білих пташенят. Шлюбний танець синьоногої олуші дуже комічний. Вона по черзі піднімає сині ноги, а потім відвертає голову від потенційного партнера. На островах гніздяться сотні тисяч пар. Різні види олуш уникають конкуренції, тому ловлять рибу на різній відстані від берега (далі за всіх літають червононогі, а ближче всіх - синьоногі, вони годуються безпосередньо біля берега).  Афаліна (Tursiops truncatus) - один з двох видів дельфінів роду Афаліна (Tursiops) поряд з Індійською афаліною (Tursiops aduncus). Афаліни найкраще вивчені серед дельфінів. Їх природна кмітливість, здібність до навчання і доступність середовища існування дозволили вченим скласти дуже докладний портрет цих тварин. Ці дельфіни виростають до 3 м і набирають вагу в 300 кг. Активні у денний час, відпочивають на заході сонця. Полюють в основному на рибу, але не відмовляються і від креветок, головоногих і кальмарів. При полюванні на косяки риб дельфіни діють спільно, при зануренні на дно у пошуках молюсків і скатів можуть досягати глибин більше 300 м. За день дорослий дельфін споживає до 15 кг їжі. Полювання на афалін заборонене вже півстоліття і за рік добувається лише кілька екземплярів тварин для океанаріумів і дельфінаріїв. Ворогів у дельфінів не багато - це великі акули та косатки. На популяцію дельфінів негативно впливає людина, в тенетах якої тварини заплутуються і гинуть. Іноді цілі сімейства дельфінів викидаються на берег. Дуже рідко вдається врятувати когось із них. Вважається, що викидання на берег - це наслідок порушень в роботі ехозонду, які можуть виникати з вини корабельних радарів. Дельфін втрачає здатність до орієнтації і потрапляє на сушу, після чого починає волати про допомогу. Тому на березі разом з ним виявляються і інші дельфіни.
| 
